Лактатдегідрогеназа (ЛДГ, LDH)

Що являє собою дослідження лактатдегідрогенази

Дослідження лактатдегідрогенази (ЛДГ) являє собою біохімічний аналіз, спрямований на визначення активності цинквмісного внутрішньоклітинного ферменту, що каталізує окислювальне перетворення лактату в піруват. Даний ензим демонструє убіквітарний розподіл, присутній практично у всіх клітинних структурах організму, з максимальною концентрацією у скелетній та кардіальній мускулатурі, нирковій паренхімі, гепатоцитах та еритроцитарній масі.

ЛДГ існує у вигляді п’яти різних ізоферментних форм (ЛДГ-1 – ЛДГ-5), що характеризуються специфічними молекулярними структурами та тканинною локалізацією. Переважання певного ізоферменту детермінує основний шлях глюкозного метаболізму – аеробне окислення до вуглекислого газу та води або анаеробний гліколіз з утворенням молочної кислоти. Дана відмінність обумовлена варіабельною спорідненістю ізоферментів до пірувату.

Цілі проведення аналізу ЛДГ

Першочергове призначення визначення активності ЛДГ полягає у діагностиці гострих або хронічних пошкоджень тканин у рамках комплексного клінічного обстеження. Фермент служить важливим маркером тканинної деструкції, оскільки при захворюваннях, що супроводжуються цитолізом та клітинним розпадом, його активність у сироватці крові значно зростає.

Незважаючи на те, що підвищення активності ЛДГ не є патогномонічним для будь-якого специфічного захворювання, визначення ферменту у комплексі з іншими лабораторними дослідженнями забезпечує цінну діагностичну інформацію при інфаркті легені, м’язових дистрофіях та гемолітичних анеміях.

Ключові індикації для призначення:

• Діагностика гострого або хронічного пошкодження тканин при комплексному обстеженні
• Диференціальна діагностика захворювань при гострій торакалгії (інфаркт міокарда, стенокардія, інфаркт легені)
• Виявлення захворювань, що супроводжуються гемолізом еритроцитів
• Моніторинг перебігу онкологічних захворювань у процесі терапії
• Дослідження патологічних процесів у печінці та нирках
• Діагностика уражень м’язової тканини різної етіології

Ізоферментний спектр ЛДГ

Тканинна специфічність ізоферментів ЛДГ забезпечує додаткові діагностичні можливості при визначенні локалізації патологічного процесу. Міокардіальна та церебральна тканини характеризуються переважанням ЛДГ-1, еритроцити, тромбоцити та ниркова паренхіма містять ЛДГ-1 та ЛДГ-2.

Легенева тканина, селезінка, щитоподібна та підшлункова залози, надниркові залози, лімфоїдні клітини демонструють переважання ЛДГ-3. ЛДГ-4 локалізується у всіх вищезгаданих тканинах, а також у гранулоцитах, плацентарній тканині та чоловічих гаметах, які додатково містять ЛДГ-5. Скелетна мускулатура характеризується ізоферментною активністю у порядку спадання: ЛДГ-5>ЛДГ-4>ЛДГ-3. Гепатоцити демонструють максимальну активність ЛДГ-5 при меншій представленості ЛДГ-4.

Досліджуваний біологічний матеріал

Аналітичним субстратом служить сироватка крові, що отримується центрифугуванням венозної крові з подальшою сепарацією клітинних компонентів. Венепункція виконується з кубітальної вени з дотриманням найсуворіших асептичних протоколів.

Якісні параметри біоматеріалу визначають аналітичну достовірність результату, що обумовлює необхідність скрупульозного дотримання преаналітичних стандартів та процедур венозного забору.

Медичні показання для призначення дослідження ЛДГ

Визначення активності ЛДГ ініціюється клініцистами різного профілю при наявності симптомокомплексів, що вказують на потенційні пошкодження тканин або необхідність диференціальної діагностики поліорганної патології.

Клінічні сценарії для проведення дослідження:

• Гострий коронарний синдром та підозра на інфаркт міокарда
• Торакалгія неясної етіології
• Підозра на тромбоемболію легеневої артерії
• Гемолітичні стани різного генезу
• М’язові дистрофії та міопатії
• Онкологічні захворювання та моніторинг протипухлинної терапії
• Гепатопатії та нефропатії різної етіології
• Неврологічні розлади з підозрою на ішемію мозку

Комплементарні діагностичні дослідження

Для всебічного аналізу характеру та локалізації тканинних пошкоджень визначення ЛДГ доцільно поєднувати з додатковими біохімічними маркерами та інструментальними методами.

Рекомендована діагностична панель:

• Тропоніновий комплекс при підозрі на інфаркт міокарда
• Креатинкіназа та її MB-фракція
• Аспартатамінотрансфераза (АСТ)
• Міоглобін при пошкодженнях м’язової тканини
• Ізоферментний спектр ЛДГ для уточнення локалізації
• Гемолітичні маркери (гаптоглобін, білірубін)
• Електрокардіографія при кардіальній патології
• Ехокардіографія для оцінки скоротливої функції міокарда

Локалізація проведення аналізу ЛДГ

Визначення активності лактатдегідрогенази виконується у нашому сучасному біохімічному департаменті, оснащеному передовими аналітичними платформами, що забезпечують виняткову точність та надійність вимірювань.

Місцезнаходження лабораторії:Київ, вул. Красилівська, 7 (Голосіївський район, метро “Голосіївська”)

Наш висококваліфікований персонал володіє обширним експертним досвідом у галузі клінічної ензимології та гарантує бездоганну якість діагностичних процедур на всіх етапах аналітичного процесу.

Преаналітична підготовка до дослідження ЛДГ

Адекватна преаналітична підготовка являє критичний фактор для забезпечення діагностичної валідності результатів. Недотримання підготовчих протоколів може суттєво спотворити аналітичні дані внаслідок артефактного підвищення ферментативної активності.

Базові преаналітичні вимоги:

• Харчове утримання (8-12 годин голодування); педіатричним пацієнтам до 2 років допустимо 2-3 години голодування
• Елімінація фізичних та психоемоційних стресорів за добу
• Запобігання термічним впливам (гіпертермія, гіпотермія)
• Нормалізація циркадного ритму сну
• Відмова від авіаційних переміщень

Розширені преаналітичні обмеження:

• Виключення інструментальних діагностичних процедур (ультрасонографія, рентгенодіагностика)
• Відміна фізіотерапевтичних впливів та мануальних процедур
• Елімінація алкогольних напоїв
• Призупинення медикаментозної терапії (виключно за лікарським узгодженням)
• Припинення тютюнокуріння за годину до венепункції
• Дозволяється мінімальне споживання питної води в день дослідження
• Забезпечення психофізичного комфорту перед процедурою забору крові

Інтерферуючі фактори, що впливають на ЛДГ

Активність ЛДГ підлягає модуляції різноманітними патофізіологічними станами та зовнішніми впливами, що потребують урахування при клінічній інтерпретації лабораторних даних.

Фактори, що впливають на результат ЛДГ:

• Часові характеристики:час, що минув з моменту пошкодження
• Об’єм деструкції:мікроінфаркт або обширне пошкодження
• Коморбідність:наявність супутніх захворювань
• Фармакологічні впливи:аспірин, етанол, анестетики
• Фізіологічні стресори:інтенсивні навантаження, голодування, дегідратація

Медикаменти, що підвищують активність ЛДГ:

• Анестетичні препарати та наркотичні анальгетики
• Анаболічні стероїдні сполуки
• Діуретичні засоби
• Верапаміл та інгібітори АПФ
• Ізотретиноїн
• Імуномодулятори (інтерферон-альфа, інтерлейкін-2)
• Антибактеріальні та антимікотичні препарати
• Нестероїдні протизапальні засоби

Специфічні клінічні застосування ЛДГ

Раніше комбіноване визначення ЛДГ, аспартатамінотрансферази та креатинкінази широко використовувалося у діагностиці інфаркту міокарда. Нині перевага надається тропоніновому комплексу як більш специфічному маркеру кардіоміоцитарних пошкоджень, однак ЛДГ зберігає допоміжне значення у диференціальній діагностиці торакалгічного синдрому.

Особливості часової динаміки ЛДГ при інфаркті міокарда:

• Початок підвищення: через 8-10 годин після гострого епізоду
• Пікові значення: у перші 24-48 годин
• Нормалізація: через 10-12 днів
• При стенокардії: активність залишається незмінною

Диференціально-діагностичне значення ЛДГ

Визначення ЛДГ володіє важливим диференціально-діагностичним потенціалом у різних клінічних ситуаціях. Підвищення ЛДГ при нормальній активності АСТ через 1-2 дні після торакалгії вказує на інфаркт легені. При міопатіях аналіз допомагає уточнити патофізіологічні механізми: нейрогенні захворювання не супроводжуються підвищенням ЛДГ, тоді як ендокринні та метаболічні міопатії викликають збільшення ферментативної активності.

Процедура запису на дослідження ЛДГ

Для організації проведення дослідження ЛДГ звертайтеся до нашого лабораторного підрозділу. Консультативний персонал надасть вичерпну інформацію щодо преаналітичних вимог та процедурних аспектів венепункції.

Готовність аналітичних результатів становить 1 робочий день. При наявності невідкладних клінічних показань можливе екстрене виконання дослідження з отриманням результату в день звернення.

Часті питання про ЛДГ

Чому ЛДГ підвищена у новонароджених?

Фізіологічне підвищення ЛДГ у новонароджених обумовлене інтенсивними метаболічними процесами, пологовим стресом та адаптацією до позаутробних умов. Максимальні значення реєструються у перші дні життя з подальшою поступовою нормалізацією. Це є варіантом фізіологічної норми.

Чи замінив тропонін ЛДГ у діагностиці інфаркту міокарда?

Тропоніновий комплекс дійсно став золотим стандартом діагностики гострого інфаркту міокарда завдяки високій кардіоспецифічності. Однак ЛДГ зберігає діагностичну цінність як допоміжний маркер, особливо при диференціальній діагностиці торакалгії та моніторингу динаміки відновлення.

Чи може фізичне навантаження вплинути на рівень ЛДГ?

Інтенсивні фізичні навантаження можуть призводити до транзиторного підвищення ЛДГ внаслідок мікропошкоджень м’язових волокон та посилення метаболічних процесів. Тому рекомендується виключення фізичних навантажень за добу до дослідження для отримання коректних результатів.

Чи інформативний ізоферментний спектр ЛДГ?

Визначення ізоферментного спектру ЛДГ значно підвищує діагностичну специфічність дослідження, дозволяючи диференціювати джерело підвищення ферменту. Наприклад, переважання ЛДГ-1 характерне для кардіальної патології, ЛДГ-5 – для гепатопатій, що допомагає у топічній діагностиці уражень.

Чи використовується ЛДГ в онкології?

ЛДГ активно застосовується в онкологічній практиці як маркер пухлинного навантаження та ефективності протипухлинної терапії. Підвищення активності спостерігається при багатьох злоякісних новоутвореннях, а зниження у процесі лікування свідчить про позитивну динаміку. Особливо інформативний при лімфомах та лейкозах.