Пієлонефрит: причини, симптоми, аналізи та профілактика

Одна з найпоширеніших інфекцій сечовивідних шляхів – це пієлонефрит. Частіше хворіють жінки. Захворювання може перебігати гостро, а також переходити в хронічну форму з періодичними загостреннями.

Що таке пієлонефрит – це інфекційно-запальна патологія нирок, яка уражає їхню паренхіму та чашково-мискову систему.

Здати лабораторні аналізи для визначення запалення нирок і оцінки їхньої функції можна в надійній сертифікованій лабораторії у Києві «Кью Лаб».

Причини та збудники пієлонефриту

Основна причина пієлонефриту – бактерії. Головним збудником є кишкова паличка – Escherichia coli. У сечових шляхах вона з’являється за певних умов: будучи нормальною частиною мікрофлори в кишечнику, бактерія здатна мігрувати і викликати запалення. Причинами пієлонефриту можуть бути й інші мікроорганізми: Proteus, Klebsiella, Pseudomonas aeruginosa та Enterococcus. Їх частіше можна виявити при хронічному перебігу, а також у пацієнтів з імунодефіцитом і цукровим діабетом.

Існує три шляхи інфікування:

• Уриногенний – найчастіший висхідний шлях інфекції, коли вона піднімається з уретри в нирки.
• Гематогенний – через кров, інфіковану бактеріями з інших осередків (наприклад, при карієсі та тонзиліті).
• Лімфогенний – при запаленні органів малого таза інфекція поширюється через лімфатичні судини.

Серед факторів ризику пієлонефриту виділяються:

• аномалії будови сечовивідних шляхів;
• рефлюкс сечі з сечового міхура вгору в сечоводи (особливо у дітей);
• сечокам’яна хвороба;
• імунодефіцит;
• цукровий діабет;
• катетеризація сечового міхура.

Жінки хворіють частіше, ніж чоловіки через анатомічні особливості уретри: вона коротка і широка, і мікроорганізмам у неї легше проникнути.

Симптоми пієлонефриту у дорослих

При пієлонефриті симптоми відрізняються залежно від форми патології – гострої або хронічної. Тому ознаки пієлонефриту неоднорідні.

Гострий пієлонефрит: симптоми

У разі гострої форми пієлонефриту симптоми проявляються так:

• Раптовим початком з високою температурою (при пієлонефриті може сягати 38–40°C), ознобом і пітливістю.
• Болем у попереку: тупим, ниючим або гострим, з одного або обох боків. Він може ставати інтенсивнішим при постукуванні (симптом Пастернацького).
• Дизуричними явищами: частим сечовипусканням, різями та печінням (як при циститі).
• Інтоксикацією: слабкістю, головними болями, нудотою та блюванням.
• Зміною сечі: вона може бути каламутною, з неприємним запахом, іноді кров’янистою.

Важливо: симптоми пієлонефриту з’являються різко і швидко наростають.

Хронічний пієлонефрит: симптоми

Коли спеціаліст підозрює хронічний пієлонефрит, симптоми не настільки однозначні. Ознаки пієлонефриту в цьому випадку:

• Невиразний перебіг: прояви можуть бути менш вираженими, чергуються періоди ремісії та загострень.
• Постійний помірний тупий біль у попереку, який може посилюватися при переохолодженні.
• Субфебрилітет (температура близько 37˚) або відсутність підвищення температури.
• Слабкість, втомлюваність і зниження апетиту.
• Часте нічне сечовипускання (никтурія).
• Головний біль та підвищення тиску на тлі порушення функції нирок.

Отже, що таке хронічний пієлонефрит? – Це патологія, яка перейшла в хронічну форму з періодичними загостреннями (рецидивний пієлонефрит). Іноді можливий також латентний пієлонефрит – коли захворювання перебігає без явних симптомів, але з помітними змінами в показниках аналізів. Результатом можуть стати зниження функції нирок і хронічна ниркова недостатність, тому пацієнтам так важливо своєчасно відстежувати власний стан.

Особливості пієлонефриту у дітей

Запалення може розвинутися навіть у молодшому віці. Причиною часто стає міхурово-сечовідний рефлюкс: у дітей сеча легше потрапляє зворотно в сечоводи. Так, симптоми пієлонефриту у дітей до 3 років включають:

• високу температуру без ознак ГРВІ;
• блювання та діарею;
• відмову від їжі;
• плаксивість і неспокій;
• зміну кольору та запаху сечі.

У дітей старшого віку патологію можуть супроводжувати:

• болі в животі або попереку;
• дизурія (підвищене сечовипускання);
• каламутна сеча;
• субфебрильна температура.

Важливо своєчасно здавати аналізи при пієлонефриті у дітей. Для них патологія особливо небезпечна через швидке прогресування до абсцесу та уросепсису (у дітей при потраплянні інфекції із сечовивідних шляхів у кровотік наслідки настають швидше, ніж у дорослих пацієнтів). При цьому аналіз крові при пієлонефриті у дітей показує запалення вже з перших днів хвороби, що дозволяє уникнути небезпечних ускладнень.

Тому, якщо у дитини температура без ознак ГРВІ тримається понад 2-3 дні, важливо звернутися до педіатра і здати аналіз сечі.

Аналізи при пієлонефриті: що здавати і що покажуть результати

Аналіз сечі при пієлонефриті дозволяє швидко підтвердити діагноз, однак це не єдиний аналіз, який підтверджує патологію. Які аналізи здати на пієлонефрит, щоб підвищити точність діагностики?

Загальний аналіз сечі при пієлонефриті

Коли діагностується пієлонефрит, аналіз сечі є ключовим методом первинної діагностики. Що показує загальний аналіз сечі при пієлонефриті:

• Лейкоцитурія (піурія) – понад 5–10 лейкоцитів у полі зору, що є головним показником аналізу сечі при пієлонефриті та свідчить про запалення.
• Бактеріурія – наявність бактерій у сечі.
• Протеїнурія – сеча при пієлонефриті може містити невелику кількість білка (при значній кількості білка в сечі необхідна консультація нефролога для виключення ураження клубочків (гломерулонефриту).
• Зниження питомої ваги свідчить про порушення концентраційної функції нирок.
• Гематурія – наявність домішки крові: видимої (макрогематурія) або визначальної під мікроскопом (мікрогематурія).
• Циліндрурія – зернисті або лейкоцитарні циліндри в аналізі.

Аналіз сечі за Нечипоренком при пієлонефриті

Більш точним методом, ніж загальний аналіз сечі (ЗАС), є аналіз сечі за Нечипоренком: при пієлонефриті він дозволяє точно підрахувати кількість лейкоцитів, еритроцитів і циліндрів у 1 мл сечі.

При підозрі на пієлонефрит аналіз сечі за Нечипоренком виконується за такими показаннями:

• при нормальному або межовому ЗАС;
• для контролю лікування;
• при хронічному перебігу пієлонефриту.

Як за аналізом сечі відрізнити цистит від пієлонефриту? Диференціальна діагностика циститу та пієлонефриту полягає у співвідношенні досліджуваних елементів:

• При циститі переважно діагностується лейкоцитурія без циліндрів;
• При пієлонефриті присутнє і підвищення лейкоцитів, і циліндри (особливо зернисті).

Загальний аналіз крові при пієлонефриті

Дослідження крові також може допомогти в діагностиці патології:

• лейкоцитоз (підвищення лейкоцитів) з нейтрофільним зсувом є ознакою бактеріальної інфекції;
• підвищення ШОЕ – при запаленні;
• ознаки анемії: при хронічному пієлонефриті можливе зниження гемоглобіну та еритроцитів.

При гострому пієлонефриті аналізи можуть показати яскраво виражені зміни. При хронічному пієлонефриті аналіз крові може підтвердити помірну зміну показників.

Бактеріологічне дослідження сечі (посів на флору)

За наявності патології в сечі виявляється конкретний збудник. Крім цього, при пієлонефриті показники аналізу сечі дозволяють оцінити чутливість до антибіотиків цього мікроорганізму. Для цього проводяться бактеріологічний посів сечі та антибіотикограма.

Призначають таке дослідження при:

• первинному пієлонефриті;
• рецидивах;
• відсутності відповіді на лікування;
• хронічній формі.

У результаті найчастіше виявляється E. coli (кишкова паличка), рідше – Proteus, Klebsiella, Enterococcus або інші бактерії. Виконується такий аналіз сечі при пієлонефриті у строк 5-7 днів.

Без бакпосіву підібрати ефективний антибіотик неможливо, тому дослідження має настільки важливе клінічне значення.

Біохімічний аналіз крові при пієлонефриті

Для визначення функції нирок і виявлення можливих ускладнень проводиться також біохімічний аналіз крові при пієлонефриті. Особливої уваги потребують такі показники:

• підвищена сечовина в крові – при порушенні видільної функції нирок;
• підвищений креатинін – при нирковій недостатності;
• ШКФ нирок (швидкість клубочкової фільтрації) – знижується при хронічній формі пієлонефриту;
• зміни в електролітах (калій, натрій, хлор) – також свідчать про порушення функції нирок;
• С-реактивний білок (СРБ) – важливий маркер запалення, який також може підтвердити пієлонефрит за біохімічним аналізом крові.

Які аналізи здавати при хронічному пієлонефриті

Якщо пацієнту вже діагностовано хронічний пієлонефрит, аналізи підбираються для контролю функції нирок.

Які аналізи здавати при хронічному пієлонефриті?

• ЗАС – у періоди ремісії може наближатися до норми.
• Аналіз сечі за Нечипоренком – є більш чутливим до прихованого запалення.
• Проба Зимницького – збір 8 порцій сечі кожні 3 години протягом доби для оцінки концентраційної функції нирок (проба Зимницького в нормі – з переважанням денного діурезу над нічним; а знижена питома вага сечі – ознака хронізації процесу).
• Біохімія крові (креатинін, сечовина, ШКФ, СРБ) – для контролю функції нирок.
• ЗАК (загальний аналіз крові) – для моніторингу запалення та анемії.

При стабільному перебігу здійснювати моніторинг пієлонефриту необхідно раз на 3–6 місяців або частіше – у разі загострень.

Профілактика пієлонефриту

Одного разу зіткнувшись із захворюванням, пацієнти найчастіше хочуть дізнатися заходи профілактики пієлонефриту, щоб він більше не повторювався.

Профілактика пієлонефриту – це:

• Своєчасна терапія циститу та уретриту, щоб не допускати висхідного поширення інфекції.
• Дотримання питного режиму при пієлонефриті та поза захворюванням: 1,5–2 л води на день і регулярне сечовипускання забезпечують вимивання бактерій, а разом із ним – і профілактику рецидивів пієлонефриту.
• Відмова від звички стримувати сечовипускання: застій сечі стає поживним середовищем для бактерій, тому пацієнту важливо забезпечувати собі комфортні умови та можливість своєчасно сходити в туалет.
• Гігієна: проводити гігієну промежини важливо спереду назад, не використовуючи агресивних засобів, щоб уникнути потрапляння бактерій із кишечнику в уретру та порушення нормальної мікрофлори піхви.
• Звичку одягатися за погодою: переохолодження послаблює місцевий імунітет.
• При цукровому діабеті – контроль рівня глюкози: гіперглікемія призводить до глюкозурії — появи глюкози в сечі, яка створює поживне середовище для бактерій і підвищує ризик інфекцій сечовивідних шляхів.
• Регулярний лабораторний контроль: за наявності факторів ризику здавати ЗАС слід раз на 3–6 місяців.

Пройти всі необхідні дослідження крові та сечі в зручний для вас день ви можете в сучасній лабораторії «Кью Лаб» по вул. Красилівська, 7 (Київ, Голосіївський район). Забезпечте собі повноцінну та своєчасну профілактику пієлонефриту: в комфортних умовах, з досвідченими лаборантами та високоінформативними результатами кожного аналізу.

Джерела літератури

1. Czaja C.A., Scholes D., Hooton T.M., Stamm W.E. Population-Based Epidemiologic Analysis of Acute Pyelonephritis. Clinical Infectious Diseases. 2007;45(3):273–280. PMID: 17599303
2. Ramakrishnan K., Scheid D.C. Diagnosis and Management of Acute Pyelonephritis in Adults. American Family Physician. 2005;71(5):933–942. Available at: https://www.aafp.org/pubs/afp/issues/2005/0301/p933.html
3. Colgan R., Nicolle L.E., McGlone A., Hooton T.M. Asymptomatic Bacteriuria in Adults. American Family Physician. 2006;74(6):985–990. PMID: 17002033